Напру́чувати, чую, єш, сов. в. напрутити, ручу, тиш, гл.

1) Напрягать, напречь, натягивать, натянуть. Напрутити косу (що косять), або пилку.

2) Напрутити вуса. Закрутить усъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 513.