НАПРОКА́Т, присл. У (на) тимчасове користування за плату. Всі поспішають на парад, І фрак узяти напрокат Біжить щодуху дипломат (Олесь, Вибр., 1958, 302); Ми брали напрокат ковзани і вчилися ковзатися (Сміл., Сашко, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 161.