НАПРА́СНА, и, ж., розм., рідко. Несправедливе обвинувачення; наклеп. — Люди… пани… Вони сказали, що він убив Грицька.. Де ж це видано, щоб на Зінька таку напрасну вигадувати? (Гр., II, 1963, 431).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 160.