НАПРА́ВО, присл. У правий бік; праворуч; протилежне наліво. Чорною марою тиняється вона по тому сліду, хиляє то направо, то наліво, куди він поверне (Мирний, IV, 1955, 305); Колона звернула направо і хутко почала відходити (Панч, Іду, 1946, 77); // 3 правого боку; справа; протилежне зліва. В одчинені двері наліво кричала Мотря, в двері направо репетувала стара мати (Н.-Лев., II, 1956, 328); Двері з двору ведуть у кухню, направо.. і наліво є кімнати (Матеріали з етногр.., 1956, 100).

◊ Напра́во, [й] налі́во — без розбору, не розбираючись. Всі скоса поглядали, мимоволі стежачи за кожним його рухом: чи не хапається уже за стіл, чи не почне валити направо, наліво (Хотк., II, 1966, 151); — Люди, які.. розмінюють свої почуття направо й наліво, по-моєму, зрештою, мусять відчувати себе злидарями (Гончар, III, 1959, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 160.