НАПОУ́МЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. напоу́мити. — Ти так захопився напоумленням того… як його? — Він показав очима на Черевика (Шовк., Інженери, 1956, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 158.