НАПО́ТЕМКИ, присл., рідко. У потемках, в темноті. Заграничний політик, вернувши опівночі додому, напотемки.. помилився дверми (Фр., IV, 1950, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 158.