НАПОСІ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж., розм. Абстр. ім. до напосі́дливий. Скрізь свого досягне [Віганд] хитрощами, звинністю або й просто напосідливістю (Л. Укр., IV, 1954, 220); Вона.. була в захопленні від тієї енергії та напосідливості, з якою Горбенко відроджував досліди Березіна (Грим., Подробиці.., 1956, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 158.