НАПОРОШИ́ТИ, рошу́, ро́шиш, док.
1. неперех. Нападати в якій-небудь кількості (про сніг). Напорошив сніг.
2. перех., розм. Насипати чого-небудь кудись; посипати зверху. — Чогось мені в скриню напорошила [свекруха]… і золоті очіпки мої потемніли, і пояси червоні полиняли… (Вовчок, І, 1955, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 157.