НАПО́РИСТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. напо́ристий. Він уперше зустрів Леваду, і його дратувала напористість цього чорнявого стрункого хлопця (Кир., Вибр., 1960, 118); Напористістю і упертістю Масло старався завоювати перед Подзигуном авторитет (Хижняк, Невгамовна, 1961, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 157.