НАПОЛЯГТИ́СЯ, я́жуся, я́жешся, док. Твердо вирішити добиватися від кого-небудь виконання чогось. Усе ж наполігся Яцько-партизан — завжди твердий був на своєму — переконав Махтеїху, що "до мислі, до любові" йому тільки вона (Крот., Сини.., 1948, 47); Наполігся пан одібрати у мене землю (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 156.

Наполягти́ся, ля́жуся, жешся, гл. Твердо рѣшиться. Наполігся пан одібрать у мене землю. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 511.