НАПОЛО́ХАНО. Присл. до наполо́ханий 2. Чоловік наполохано обертається і у віконному одвірку., бачить голову й плечі Терентія Плачинди (Стельмах, І, 1962, 178); Ніхто не спав. Приймали шифровки, наполохано перешіптувалися (Коз., Гарячі руки, 1960, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 155.