НАПОЛЕ́ГЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до наполе́гливий. Він знав, що таке наполегливість, впертість, прагнення до перемоги, і добре уявляв, якою ціною дається цирковому артистові кожен його новий трюк (Ткач, Арена, 1960, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 155.