НАПОЛЕ́ГЛИВО. Присл. до наполе́гливий. Частини героїчної Червоної Армії наполегливо громили фашистських окупантів (Ле, Мої листи, 1945, 39); — Все одно я з вами йду, — наполегливо заявив Єгор, і всі троє вони вийшли з приміщення (Шиян, Баланда, 1957, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 155.