НАПО́ВНЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до напо́внювати; // напо́внювано, безос. присудк. сл. Кілька разів на день порожню бочку наповнювано свіжим напитком (Оп., Іду.., 1958, 525).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 154.