НАПОВА́Л, присл. Відразу на смерть. Рутульці кинулись на вал. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (Котл., І, 1952, 236); Цей [боєць] був убитий наповал: куля пройшла крізь горло і вийшла на потилиці (Гончар, III, 1959, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 153.