НАПЛИ́В, у, ч.

1. Те, що напливло, натекло на поверхню чого-небудь; шар якоїсь речовини, що розпливлася по поверхні іншої. Вузький лаз вивів до величезних підземних палаців, оздоблених білосніжними вапняковими напливами, яких ніколи не торкався навіть погляд людини (Знання.., 5, 1965, 10); Будівельники витрачають чимало часу на механічну обробку деталей перед зварюванням. Потрібно прибрати окалину, напливи, бо шов вийде неміцний (Веч. Київ, 13.1 1966, 2).

2. Скупчення, прибуття кого-небудь у великій кількості. Голод в Росії.. побільшив наплив переселенців до Сибіру (Л. Укр., V, 1956, 70); Від напливу людей у читальні не зачинялися двері (Чорн., Визвол. земля, 1959, 239).

3. перен. Охоплення кого-небудь певним настроєм, почуттям і т. ін. Наступа несподіваний наплив ніжності (Григ., Вибр., 1959, 431); Не спалося. Тривога за очі мішалася з іншими напливами неспокою (Вол., Озеро.., 1959, 66).

4. Хворобливий наріст на стовбурі, гілках і корінні дерева. Рано посаджені хвойні рослини до зими встигають утворити напливи на порізах коріння (Озелен. колг. села, 1955, 106); Під дією різних подразнень або пошкоджень частин стовбура на деревах іноді виростають напливи (Стол.-буд. справа, 1957, 50).

5. Поєднання двох кінозображень, одне з яких поступово замінює інше. З болем я думаю про те, як ми збіднили свої фільми, коли почали уникати в кіно напливу роздумів і спогадів (Довж., III, 1960, 252); *У порівн. Спливають і проходять, як напливи, спогади останніх дивних і незабутніх днів (Головко, II, 1957, 365).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 152.