НАПЛЕСКА́ТИ¹ див. наплі́скувати.

НАПЛЕСКА́ТИ², плещу́, пле́щеш, док., перен., розм. Наговорити багато зайвого, неправдивого; набрехати. Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, ял він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Вільде, Сестри.., 1958, 124).

Наплеска́ти язико́м (язика́ми) див. язи́к.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 152.

Наплеска́ти, плещу́, щеш, гл.

1) Наплескать, набрызгать.

2) Нахлопать, нашлепать.

3) Насплетничать, наболтать. Такого наплескала, шо й матінко! Не плещи язиком!

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 510.