НАПЛАСТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напластува́ти. Степан підійшов до ліжка і сів на м’які ковдри, напластовані одна на другу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 151.