НАПИ́ТОК, тку, ч., розм. Те саме, що напі́й. На столі білий як сніг обрус, добірні страви й напитки (Л. Укр., III, 1952, 472); В домі було все приготовлене для гостя,: в найбільшій кімнаті стояв стіл з наїдками й напитками (Хор., Ковила, 1960, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 144.

На́пи́ток, тка, тку, м. Напитокъ. То Хмельницький теє зачував, ще луччих напитків подавав. АД. II. 9. Дорогого напитка метає, по два, по три кубки в руки наливає. АД. І. 213. Ум. Напи́точок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 509.