НАПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, перех. Док. до писа́ти. Юрко вистругав маленьку дощечку, написав кілька слів (Н.-Лев., III, 1956, 294); Напишіть про себе, що поробляєте, чим заняті (Коцюб., III, 1956, 393); — Якби знаття, я б.. заяву написав до вищого командування, щоб мене ні в льотчики, ні в моряки не брали (Тют., Вир, 1964, 344); Сценарій "Аероград" я написав у Москві за два з половиною місяці (Довж., І, 1958,26); [Тихон:] Коли б я був малярам, я так би малював того чорта: написав би очі синенько, а брови чорненько (Вас., III, 1960, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 144.

Написа́ти, пишу́, шеш, гл.

1) Написать. Напиши оце слово. Написав до його такий лист, щоб вертався додому. Написав в законі Господньому. Єв. Л. II. 23. Як написаний. Очень красивый. Ой оддайте мене та за писаря, щоб я була молода як написана. Грин. III. 192.

2) Написать, сочинить (книгу, статью и пр.) Чорна рада, хроніка 1063 року. Написав П. Куліш.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 508.