НАПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. нас. мин. ч. до написа́ти. Понад шляхом стоять стовпи, на котрих були написані верстви (Н.-Лев., III, 1956, 289); Тиха така вона, нехитра ся мелодія, і видко відразу, що написана тим великим композитором (Хотк., І, 1966, 53); Мої романи вже написані, лежать по бібліотеках (Ю. Янов., II, 1958, 30); Проміння призахідного сонця по-іншому освітлює весь пейзаж. І вода не написана на першому плані (Довж., 111, 1960, 105); *У порівн. [Прісцілла:] В пам’яті моїй усі розмови, які я мала з чоловіком, стали, немов написані… (Л. Укр., II, 1951, 449); // у знач. ім. напи́сане, ного, с. Те, що зображене на чому-небудь графічними знаками. Ліда сіла за стіл, пише листа, спинилась, перечитує, розірвала написане, встала (Корн., І, 1955, 140); // напи́сано, безос. присуди, сл. [Дівчина:] Се я бачу, тут. написано: "Другові дитячих літ на добрий спомин" (Л. Укр., II, 1951, 97); Треба надіслати нові вірші. Але які? Написано їх безліч (Кол., Терен.., 1959, 45).

◊ На ло́бі напи́сано див. лоб; На ро́ду напи́сано кому — кому-небудь призначено, судилося щось від народження. [Наталка:] Так йому [батькові] на роду написано, щоб жити багатим до старості, а умерти бідним (Котл., II, 1953, 16); — Мені так на роду написано, від народження до смерті меча з рук не випускати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 425); Чо́рним по бі́лому напи́сано див. чо́рний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 143.