НАПИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАПЕ́РТИСЯ, пру́ся, пре́шся, док.

1. розм. Приходити куди-небудь або збиратися десь у великій кількості. Наперлося багато народу (Сл. Гр.).

2. розм. Наполягати на чому-небудь. — А чого ви так напиралися, аби жінки вписувалися до читальні? — запитався Славко (Март., Тв., 1954, 289); [Панько:} Пішли обі (жінка й дочка] жати до Завади. Наперся старий рано: конче та й конче ходіть! (Фр., IX, 1952, 342); Чоловік її не пускав із хати, а вона таки наперлась і пішла (Сл. Гр.).

3. перев. док., вульг. Багато з’їсти, наїстися. Наперся каші, аж дихати важко (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 143.