НАПИНДЮ́ЧЕНО, розм. Присл. до напиндю́чении. Сидять молодиці пишні, як пави, нерухомо і напиндючено (Речм., Весн. грози, 1961, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 143.