НАПЕ́РСНИЦЯ, і, ж., заст.

1. Жін. до напе́рсник¹.

2. Те саме, що нало́жниця. Вона самому да-муллі мазару Дихана в наперсниці за гріх батьків віддана (Ле, Міжгір’я, 1953, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 141.

Напе́рсниця, ці, ж. = Наперстник 2. Шух. І. 138.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 508.