НАПЕ́РСНИК1, а, ч., заст. Улюбленець, що користується особливим довір’ям, прихильністю кого-небудь. На порозі вже став прездоровий гайдук, охоронець і наперсник пані Роксолани (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 261); Ні разу не замислився [Русевич] над тим, чому саме завідувач відділу капітального будівництва став його наперсником (Шовк., Інженери, 1956, 397).
НАПЕ́РСНИК2, а, ч. Те саме, що наперстя́нка. Листя наперсників.. й тепер широко застосовуються при лікуванні хвороб серця (Знання.., 11, 1965, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 141.