Про УКРЛІТ.ORG

наперемінку

НАПЕРЕМІ́НКУ, НАВПЕРЕМІ́НКУ, присл., розм. По черзі, замінюючи одного одним; навперемінно. Наперемінку: то дощ, то вискалиться (Номис, 1864, № 568); Копронідос наливав чарки наперемінку то вином, то наливкою, то горілкою (Н.-Лев., III, 1956, 378).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 141.

вгору