Про УКРЛІТ.ORG

наперед

НАПЕРЕ́Д, присл.

1. У напрямку перед собою; уперед; протилежне назад. Іван йшов далі, простягнувши наперед руки, неначе сліпець (Коцюб., II, 1955, 350); Козаков також виступив наперед, звертаючись до Сагайди з якоюсь підкресленою офіціальною шанобливістю (Гончар, III, 1959, 143).

2. За якийсь час до чого-небудь: заздалегідь. — Я ж наперед вам казала, що буду сьогодні жорстокою, бо ви примусили мене… (Хотк., І, 1966, 57); Свирид Яков-левич наперед знав, яка очікує його розмова з Григорієм Михайловичем (Стельмах, II, 1962, 100); // рідко. Спочатку, передусім. Коли ж ви будете бенкет справляти, Згадайте мертвих словом жалібним… І наперед, ніж келих сповнений підняти. Ударте в дзвін по ним! (Олесь, Вибр., 1958, 66).

3. у знач. прийм., з род. в. Уживається при позначенні предметів, осіб, попереду яких відбувається дія. Кинь хліб назад себе, а він стане наперед тебе (Номис, 1864, ,№ 4426); Алла Михайлівна поблідла і глянула наперед себе широко розкритими очима (Л. Укр., III, 1952, 614).

За́дом напере́д див. за́дом.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 140.

Напере́д нар.

1) Напередъ, впередъ. Побігши наперед, зліз на шовковицю. Єв. Л. XIX. 4.

2) Впередъ, сначала, прежде всего. Наперед усіх благословення прохав. Макс. Нехай дадуть мені наперед гроші. МВ. І. 31.

3) Впредь. Дай, Боже, наперед лучче. Ном. № 375.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 507.

вгору