НАПЕЛЕХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Набрати. — Глянь, дівка майже на відданні, а цілий тобі день грається: то з зайченятами, то куріпчат або пе репеленят повну пазуху напелехає (Дн. Чайка, Тв., 1960, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 140.

Напеле́хати, ха́ю, єш, гл. Нарвать, набрать много. Дивись, напелехала цілу запаску яблук. Напелехала повну тарілку вишень. Левиц. Пов. 216.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 507.