НАПА́ХЧЕНИЙ, а, е. Те саме, що напа́ханий. Легке жіноче вбрання шелестить, напахчене спокусливою "Джіокондою" (Кач., II, 1958, 339); Над ланами гуляв вітерець, напахчений весняними трунками (Грим., Незакінч. роман, 1962, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 140.