НАПА́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАПАХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Обприскувати, змочувати, натирати себе чим-небудь запашним.

2. Вбирати в себе, вдихати разом з повітрям запах чого-небудь. Не одну таку ніч провела Параска з паничем у Ратієвщині, напахуючись пахощів з зеленого листу, квітучих квіток (Мирний, IV, 1955, 57); Дивлюся на цвіт [вишень] — і надивитись не можу, Пахаю — і не напахаюсь (Вирган, В розп. літа, 1959, 191); // Насичуватися, наповнюватися яким-небудь запахом. Усе небо, і повітря, й усі алеї напахались і пропахались наскрізь тим солодким духом (Н.-Лев., IV, 1956, 343).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 139.