НАПАСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Зачіпати, нападати. — Що за нелюд сміє Напастувати жінку беззахисну..? (Фр., X, 1954, 406); — А люди так мене вже напастують, що вчора ледве мене не побили (Круш., Буденний хліб.., 1960, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 139.

Напастува́ти, ту́ю, єш, гл. Нападать, задѣвать, зацѣплять. Не напастуй, не напастуй, суча дочко. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 507.