НАПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, док., розм. Набруднити де-небудь. — Ану, бери вила та чисть, що напаскудив за зиму! Кузь злякано метнувся в куток, ..потім вийшов з вилами в руках і мовчки заходився вичищати (Тют., Вир, 1964, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 139.

Напаску́дити, джу, диш, гл. Нагадить, напакостить; испражниться. Наклав-наклав, напаскудив, ледве сопе. Ном. № 14280. Шось на току напаскудило. Мнж. 123.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 507.