НАПАСА́ТИСЯ, а́ється, недок., НАПА́СТИСЯ, се́ться, док. Пасучись, наїдатися. Корова вискочила на волю й напасається на молодій траві (Стельмах, II, 1962, 352); Коні після зими пооживали, їх пасли вночі, бо вдень не напасалися — дошкуляли мухи (Руд., Остання шабля, 1959, 393); Вискочила [корова] з подвір’я, вскочила у панську конюшину, напаслася її з росою (Фр., IV, 1950, 29); Ніби між іншим, поки там гуси напасуться, запросив [дід] Дениса посидіти з ним (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 139.

Напаса́тися, са́юся, єшся, сов. в. напа́стися, суся, сешся, гл. Напасаться, напастись. Попід мостом трава ростом, що й кінь напасеться. Мет. Волики напасаються. Грин. III. 50. Чужим добром не напасешся, — своє дбай. Г. Барв. 428.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 507.