НАПА́НЬКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Багато, досхочу попанькатися. — Коли б ви знали, Олександре Петровичу, як ми з ними напанькалися. І так, і так, і доводили, і пояснювали, і просили, і погрожували — нічого не діє (Довж., III, 1960, 511).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 138.

Напа́нькатися, каюся, єшся, гл. Наняньчиться, навозиться съ кѣмъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 506.