НАПАНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́ешся, док., розм.

1. Багато, досхочу попанувати. Що ж, напакувались [пани], попили заморських вин.., пора й честь знати (Стельмах, І, 1962, 608).

2. Довго поволодарювати над ким-небудь. — Вже досить над нами напанувалися чужі та й назбиткувалися!.. (Кобр., Вибр., 1954, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 138.

Напанува́тися, ну́юся, єшся, гл.

1) Достаточно погосподствовать.

2) Достаточно побарствовать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 506.