НАПАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок.. НАПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Щільно кладучи, наповнювати що-небудь чимось. Хоча Іванова хата не була багатою, але жінка Анця доклала всіх старань, щоб напакувати чемодан усякою всячиною (Томч., Закарп. опов., 1953, 50); Дід Євмен.. напакував біля переддвір’я люльку їдучою кореневою кришанкою і заходився вибивати огонь з кремінця (Стельмах, Правда.., 1961, 47); *Образно. Ну, та й напакували ж нас у сей вагон, нема де й голкою штрикнути (Л. Укр., III, 1952, 569).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 138.

Напако́вувати, ко́вую, єш, сов. в. напакува́ти, ку́ю, єш, гл. Накладывать, наложить, напаковывать, напаковать, набивать, набить. Всячини напакували: і курей, і гусей — все печених, — і печене порося начинене, і масла, і всього, всього. Св. Л. 9. Напакували цілу можу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами. Г. Барв. 145. А положи нам, Остапе, спасибі тобі, дров у грубу! — Напакую, напакую! — сказав увічливо Остап. Г. Барв. 24.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 506.