НАПА́ДКИ, док, мн. Докори, обвинувачення, перев. без достатніх підстав. Уже невмоготу йому стало нападки терпіти од старого Макухи (Кв.-Осн., II, 1956, 258); Чуплак мовчки вислухав нападки дочки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17); Комуністи не можуть бути байдужими до нападок ревізіоністів на марксизм-ленінізм як єдине, цілісне інтернаціональне вчення (Ком. Укр., 8, 1968, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 137.