НАП’ЯТНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., діал. Затаврувати. — Нап’ятнуймо його! щоб і діти його знали, що за цяця був їх татуньо (Свидн., Люборацькі, 1955, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 167.

Нап’ятнува́ти, ную, єш, гл. Заклеймить, отмѣтить. Нап’ятнуймо його, щоб і діти його знали, що за цяця був їх татуньо. Св. Л. 222.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 514.