НАО́ХЛЯП, присл., розм. Те саме, що о́хляп. Невже то він, той самий Федько, який колись наохляп ганяв коней на водопій (Рибак, Час.., 1960, 130); На санях, і пішки, і верхи — наохляп Тікали бандити… (Нерв. II, 1958, 405).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 697.

Нао́хляп нар.

1) Мѣшкомъ. На неї плаття наохляп стоїть.

2) Безъ сѣдла. Їхати конем наохляп.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 506.