НАО́ПАШКИ, присл. Накинувши на плечі, не всовуючи рук у рукава. Оникій накинув свиту наопашки і почвалав за Грицаєм (Н.-Лев., IV, 1956, 201); Щорс тихо увійшов до кімнати,. На ньому була чиста біла сорочка і шинель наопашки (Довж., І, 1958, 186).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 136.