НАОКО́ЛЬНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що навко́лишній. Не міг я за густою млою До наокольних приглядатись див (Рильський, Братерство, 1950, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 135.