НАНІВЕ́ЦЬ, присл.

1. У сполуках: Зво́дити (зве́сти, оберта́ти, оберну́ти) наніве́ць: а) знищувати або набагато послаблювати результати чого-небудь; позбавляти що-небудь значення. Царські блюдолизи намагалися паралізувати чи звести нанівець роботу таких геніальних умів, як Ползунов, Попов, Мічурін (Рильський, III, 1956, 11); Безводні донецькі степи завжди відчували нестачу вологи. Часто посуха нанівець зводила самовіддану працю хліборобів (Хлібороб Укр., 2, 1964, 12); Сьогоднішня їхня сварка геть зводила нанівець ту теплу робочу дружбу (Ле, Право.., 1957, 37); б) зменшувати до повного зникнення. Щоб звести нанівець втрати бульб картоплі під час зберігання, треба широко впровадити у виробництво контейнерну систему транспортування її у межах господарства (Хлібороб Укр., 7, 1964, 24); Зво́дитися (звести́ся, оберта́тися, оберну́тися) наніве́ць — зовсім зникати, втрачати значення, силу. Нехай зведеться нанівець Та формула напівзабута. Що чарувала, як отрута. Моїх ровесників колись (Рильський, Поеми, 1957, 150); Пішло́ все наніве́ць — усе пропало, зникло. Хвилина розгубленості надто дорого обійшлася козацькій старшині! Адже ж все пішло нанівець… (Тулуб, Людолови, II, 1957, 587); Невже пішло все нанівець: бесіди, розмови, читання, робота в гуртках, піонерські збори? (Донч., V, 1957, 448); Схо́дити (зійти́) наніве́ць: а) поступово зникати зовсім. — Як видобули вже лівий клин [руди] — він уперся у лупак або граніт; правий, де ви, мабуть, тепер робите, сходить нанівець. Від розвилки діаметр руди вужчає (Досв., Вибр., 1959, 190); Авторитет отця ігумена катастрофічно з кожним днем сходив нанівець (Донч., II, 1956, 9); б) втрачати значення. Коли до вечора переправа не буде захоплена, то задумана операція зійде нанівець (Трубл., І, 1955, 76).

2. заст. Зовсім. — Огидне бидлисько покалічило нанівець мого родича (Стар., Облога.., 1961, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 134.