НАНЯ́ТИ, найму́, на́ймеш, док., перех., розм. Те саме, що найня́ти. Він наняв собі маленьке кавалерське помешкання, дешеве, з вікном на подвір’я (Фр., VII, 1951, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 135.