НАНИЗУ́, присл., розм. У нижній частині чого-небудь; внизу; протилежне наверху. За житами нанизу почався луг (Н.-Лев., III, 1956, 341); Далеко збоку, нанизу, впізнав [Саїд] зелений, мов величезний кущ бузини, кишлак Алмаз (Ле, Міжгір’я, 1953, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 133.