НАНИ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наниза́ти. Чернець у довгій сутані з каптуром на голові перебирає нанизані на нитку крем’яшки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 126); Ці листи, списані дрібними й чіткими літерами, нанизаними на рівні й густі рядки,.. були адресовані до Антоніни Семенівни (Смолич, VI, 1959, 127); *У порівн. Наче рідко нанизані чотки, чорніли журавлі в лускатих хмаринках (Тулуб, Людолови, І, 1957, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 133.