НАМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намі́тити. Дійшовши до наміченої оком плями на підлозі, .. Проць зупинився (Бабляк, Вишп. сад, 1960, 219); Панас Петрович підвів голову і зразу ж констатував, що намічений полковником Безруком план почав обертатися в жорстоку дійсність (Епік, Тв., 1958, 444); Він підходив до кожного з намічених на тризну гостей (Вільде, Сестри.., 1958, 176); // намі́чено, безос. присудк. сл. Операція вже почалась. Уже намічено на операційному місці зигзаг розтину (Шовк., Людина.., 1962, 365); Штольню намічено у схилі.. товстої рудної жили (Досв., Вибр., 1959, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 129.