НАМІ́РЮВАТИ, юю, юєш і НАМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАМІ́РЯТИ, яю, яєш, док., перех. Відмірювати яку-небудь кількість чогось. Тимофій уміло починає витесувати.. ніжки і поперечку для кроковки, якою завтра буде наміряти землю (Стельмах, II, 1962, 34); — Засіяла лани свої? Багато тобі наміряли? (Коцюб., II, 1955, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 128.