НАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Обмінюючи, діставати, одержувати яку-небудь кількість чогось. — Ніщо не витримує [тут], одна сіль тільки й родить. А вже як і вона не вродить та хліба не наміняєш, тоді зуби на полицю (Гончар, II, 1959, 414).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 128.