НАМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка. Муруючи, зробити багато. Намурував я в Києві після війни, ніде правди діти, чимало (Кучер, Дорога.., 1958, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 133.

Намурува́ти, ру́ю, єш, гл. Настроить (о камен, постройкахъ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 505.