НАМО́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намота́ти. Сидить чоловік у хорошому жупані, ..червоним платком підперезаний, другий на шиї намотаний (Кв.-Осн., II, 1956, 290); Парубок здивовано ворухнув рукою з намотаними віжками (Стельмах, І, 1962, 93); // намо́тано, безос. присудк. сл. Дідусь узяв до рук вудку, на якій було намотано цілий клубок волосіні (Збан., Мор., чайка, 1959, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 131.